Купити квартиру в центрі Одеси

Купити квартиру в центрі Одеси

Юрковський зі скрипом відчинив парадні двері. Як часто буває в старому фонді нерухомості Одеси, у під'їзді стояв їдкий запах сечі. Після яскраво освітленої ліхтарями вулиці центру міста, під'їзд здавався оповитим непроглядною темрявою. Звісно ж, лампочок не було на жодному поверху. Очима Юрковського стали вуха і пам'ять. Рефлекси агента працювали на автоматі, йому варто було один раз пройти, і він запам'ятовував маршрут у точності до сантиметра. Шість кроків, чотири сходинки, потім поворот ліворуч... Юрковський рухався безшумними впевненими кроками. "Майже як у підвалах Іраку" - подумав Юрковський, "а це квартира в центрі Одеси".

Контора не могла на кожне завдання купити квартиру в центрі Одеси, тому їх орендували. Але така квартира в хрущовці була набагато безпечнішою для завдання, ніж Новобуд: не було відеокамер, під'їзди завжди погано освітлені, немає охорони на території, ніхто не ставить зайвих запитань. І тут черевик наступив на щось. Щось м'яке. "Недопалок? Ні! Поверхом вище живе огрядна жінка з маленьким собакою. Ну що ж, це не так страшно, як розтяжка".

Опинившись на своєму поверсі, Юрковський, як завжди, піднявся ще на кілька сходинок, окинув поглядом майданчик поверхом вище і спустився до своїх дверей. Це були важкі двері, обшиті бордовим шкірозамінником каретною стяжкою. Круглі візерунчасті мідні цвяхи на обшивці дверей відсвічували тьмяне світло, що проходило крізь брудно-мутне скло в прольоті між поверхами.

Попри слабке освітлення треновані пальці Юрковського швидко вставили потрібний ключ у замкову щілину. Знизу пролунав скрип дверей під'їзду, що відчинялися, Юрковський завмер і прислухався. Шаркання шльопенців і швидкі тихі звуки кроків маленьких лапок. "Можливо, це той самий собака" - подумав Юрковський і швидко прослизнув у квартиру в центрі Одеси. Зачинив замок, засунув засув. "Тепер потрібно відправити інформацію, а потім уже займуся черевиком"